Ґорґани

«Ґорґа́ни» — природний заповідник в Українських Карпатах. Розташований в південно-західній частині Івано-Франківської областіу районі Довбушанських Ґорґан. Заснований 1996 року. Створений для збереження реліктової сосни кедрової європейської (Pinus cembra). Територія заповідника має типові для району Ґорґан геоморфологічну будову, структуру рослинного покриву і тваринного світу, тому заповідник становить велику цінність для збереження, відтворення і вивчення біорізноманіття району та Українських Карпат загалом. У 2005 році йому було надано статус «державний заповідник ».

[ред.]Історія

У 1940 році Рада Народних Комісарів УРСР хотіла організувати заповідник у Ґорґанах, площею 50 тис. га, однак цьому перешкодила Друга світова війна. А в 50-70-х роках на території Надвірнянського лісокомбінату було створено декілька заказників (наприклад заказник Садки) і пам'яток природи, завдяки чому в районі Довбушанських Ґорґан збереглося багато унікальних природних комплексів. У 1974 році тут було організовано Ґорґанське заповідне лісництво. Тоді на місці цього лісництва хотіли створити заповідник. Але лише 12 вересня 1996 року згідно з Указом Президента України було організовано природний заповідник «Ґорґани». Територія заповідника становить 5344 га.

[ред.]Розташування та природні умови

Типовий ландшафт Ґорґан

Природний заповідник «Ґорґани» розташований в південно-західній частині Івано-Франківської області у районі Довбушанських Ґорґан — найнедоступнішої високогірної кам'янистої частини Українських Карпат. Довбушанський масив — один із трьох основних масивів Ґорґан. Його вершини та верхні частини схилів вкриті кам'янистими розсипами. Для Довбушанського масиву характерні видовжені хребти з гострими вершинами і стрімко спадаючими північно-східними та більш пологими південно-західними схилами. Найвищі вершини — Довбушанка (1754) та Ведмежик (1736).

Тут беруть свій початок такі гірські потоки: Черник, Сітний, Джурджинець, Зубрівка, Пікун, які є притоками р. Бистриці Надвірнянської.

Середньорічна температура від +5 до 0 °C. Річна кількість опадів становить від 900 до 1400 мм. Сніговий покрив стійкий із середньою потужністю 40 см.

Ґрунтовий покрив складається переважно з лісових буроземних, дерново-буроземних та гірсько-лучних буроземів.

Своєрідність і різноманітність фізико-географічних умов сприяли формуванню багатого видового складу рослин, серед яких значна частина рідкісних, реліктових та ендемічних видів. Ліси займають 84% площі. Вони утворюють гірський лісовий пояс буково — ялицево — смерекових (27%), смереково-ялицево-букових (3,3%) та чистих смерекових (44,5%) лісів. Найбільшу цінність з них становлять ялицеві та смерекові ліси.

[ред.]Флора і фауна

[ред.]Фауна

У заповіднику живуть представники понад 1000 видів безхребетних тварин. Серед них найчисленнішою

групою є комахи. У фауні хребетнихтварин заповідника налічується 149 видів, які належать до 6 класів. Іхтіофауна представлена 10 видами риб. Домінуючим видом у річках єфорель струмкова. З круглоротих водиться лише мінога угорська, яка зрідка трапляється в р. Бистриці Надвірнянській та її притоках. Середземноводних найчисленнішою є жаба трав'яна. Вона зустрічається по всій території. В калюжах та заплавах потоків живуть тритониальпійський і карпатський, кумка жовтобрюшка. У нижній та середній частинах лісового поясу зрідка зустрічається саламандра плямиста. Всього на заповідній території відмічено 8 видів земноводних.

Герпетофауна заповідника бідна — всього 5 видів: безнога ящірка веретільниця, вуж звичайний, гадюка звичайна, ящірки прудка і живородна, які є домінуючими видами. Фауна птахів налічує 85 видів. У нижніх гіпсометричних рівнях трапляються птахи, характерні для широколистяних лісів Карпат: різні види строкатих дятлів, мухоловок, малинівка, в'юркові та інші. В хвойних лісах гніздяться жовна чорна і дятел трипалий,чиж, шишкар ялиновий, снігур, тинівка лісова, корольок жовтоголовий, рябчик. Біля верхньої межі лісу та па лісових галявинах зустрічаютьсяглухар, дрізд гірський, щеврик лісовий. У субальпійському поясі живуть тинівка альпійська, горихвістка чорна, щеврик гірський.

На берегах численних потоків гніздяться оляпка та плиска гірська, а на нижніх ділянках течії — плиска біла та перевізник. З денних хижих птахів і сов можна зустріти канюка звичайного, осоїда, яструба великого і малого, боривітра звичайного, сову сіру та довгохвосту. Фауна ссавців представлена 47 видами. Звичними в заповіднику є олень благородний, козуля, кабан дикий, заєць-русак, білка звичайна. Мешкає тут 18 видів дрібних ссавців — мишоподібних гризунів. З хижаків водяться ведмідь бурий,рись звичайна, лисиця, видра річкова, норка європейська, тхір звичайний, два види куниць, зрідка заходять вовки.

З фауни 20 видів є рідкісними і занесені до Червоної книги України, а саме: харіус європейський, тритони альпійський і карпатський,саламандра плямиста, лелека чорний, підорлик малий, глухар, пугач, сова довгохвоста, дятел білоспинний, тинівка альпійська, бурозубка альпійська, кутора мала, полівка снігова, горностай, норка європейська, борсук, видра річкова, кіт лісовий, рись звичайна.

[ред.]Флора

На території заповіднику росте 402 види вищих судинних рослин, які належать до 5 відділів, 75 родин, 236 родів. Значна частина видів рідкісні, ендемічні і реліктові. Особливу групу (20 видів, або 5%) становлять види, які занесені до Червоної книги України. Найрідкіснішими з них є зозулинці чоловічий та шоломоносний, зозулині сльози яйцевидні, язичок зелений,лунарія оживаюча.

Значна частина видів флори заповідника (19) є регіонально рідкісною: аконіт строкатий, дзвоники пильчасті, стародуб альпійський, відкасник безстебловий та інші. Про значний вік флори та її самобутність свідчить наявність реліктових та ендемічних видів. Зокрема, з реліктів зустрічаються гропянка багатороздільна, страусове перо звичайне, блехнум колосистий,баранець звичайний, вовче лико звичайне. Ендемічних видів 18, серед них королиця круглолиста, тоція карпатська, волошки мармароська і карпатська, гвоздика карпатська, фіалка відхилена та інші.